• 8:45 PM
  • п'ятниця , 5-березня-2021

Історія села Довге та палацу Телекі (Частина друга)

  • 1/25/2021
  • Перегляди 169
  • Коментарі 0

Королівська грамота на право володіння Станіслава та його братів Івана, Петра, Георгія і Богдана з Довгого селами у долині Боржави, дозволила родині піднятися із стану кенезів до стану нямешів*.

Цікава грамота від 5 лютого 1404 року, видана королем Сигизмундом у Кошицях. Цією грамотою король дарує Станіславу, Івану, Георгію та Богдану de Hozywmezew (із Довгого Поля – прим. авт.)… частину володінь їхнього дядька Олександра …і Степана…, які…  повстали проти короля…, тоді як Станіслав і його брати у бандеріумі (військовому загоні – прим. авт.) князя Федора залишилися вірними королю. Саме починаючи з 1404 року, ціла родина починає писатися по назві осередку їхніх володінь села Довгого – «де Долго» (з Довгого), тобто Довгаями (Долгої).


Родовий герб Довгаїв (de Dolha) з гербівника Сімбахера

Посилення впливу братів Довгаї

Ставши власниками навколишніх територій, брати Довгаї поступово посилюють свій вплив і починають насильно відбирати частини майна, які належали іншим дворянам. Ці дії призводили до чисельних скарг і судових розслідувань. Зокрема, документ від 20 лютого 1410 року, складений на загальних зборах дворян Березького комітату у місті Лампертсас (сучасне Берегово – прим. авт.), говорить:

«… доводимо до вашого відома, що на наших  загальних зборах дворян комітату Берег, … [прибула] дворянка, яку звуть Маргарита з Довгого, яку колись залишив без допомоги Стефан, що його називають «воєвода» з Довгого. Вона  [дворянка] попередньо мала половину володінь, про що було публічно заявлено, була якимось чином позбавлена своїх прав із сторони Станіслава, Богдана і Георгія із того ж села Довге… і це було уже восьмий раз за рік, коли вони самовільно приєднали до своїх володінь майно, прибутки і господарський інвентар, а потім і частину самих володінь, що знаходилися у селах Довге та Заднє… Порушники не мають права … самовільно подвоювати розміри своїх володінь, або приєднувати до них будь-яку частину у тому ж селі Довгому за винятком смерті власника, але це має бути зроблено лише на законній основі і закріплено відповідними постановами…».

І хоча судова ухвала заборонила Довгаям привласнювати чуже майно, але остаточно це питання так і не вирішилося.

Повернення володінь синам Яноша Довгая у 1410 році

Ще один документ датований 27 червня 1410 року, коли король Сигизмунд на прохання березького ішпана князя Федора (Корятовича –  прим. авт.) знову віддає у володіння села Довге і Шаркадь (нині с.Горбок) синам Яноша Довгая, які забули підтвердити дарчу грамоту на володіння і в силу цього все їхнє майно автоматично повернулося у власність короля.

У 1411 році родина Довгаїв отримує від короля Сигизмунда (Жигмонда) документ на право володіння цілої низки сіл: Розавлю (в Румунії), Шайов, Сурдок, Петрову, Мордіні, Оросфалу (пізніше Феделешивці, тепер с. Крите, Мукачівського р-ну), Руську Поляну і Когню. Після цього загальна кількість  земель (маєтностей) перевищила 200 тисяч угрів (угор, або гольд = 0,432 га.

Існує ще і кадастральний гольд, який дорівнює 0.576 га. – прим. авт.). Наступного 1412 року до своїх володінь вони приєднали село Макарово (теп. Макарьово), Іршаву, Карасло (теп. Гребля), Комлуш (теп. Хмільник) та інші. Цікаво, що велику роль у цих розширеннях територій відіграло насильство Довгаїв над іншими нямешами. Один із дослідників Мараморощини пише: «У XV столітті Довгаї всіх перевищили у насильствах, вміючи збройно і самовправно захоплювати маєтки інших нямешів. Не було ні одного десятиліття в XV столітті, коли б вони не зробили якогось насильства…».


Сучасна кольорова реконструкція герба на основі історичного блазонування

*нямеші (немеші) – дрібні дворяни, шляхта в Угорському королівстві. Цей прошарок дворян особливо був характерним для Марамороша. Виникнення стану нямешів пов’язують із волоською колонізацією, волоським правом вільного переходу і поселення, які за службу королю отримували титул нямешів. З часом цей стан перетворився на своєрідний прошарок вільного селянства.
Довідка: у статті використані матеріали наукових досліджень Мігалі Яноша «Дипломатика Мараморощини у XIV-XV столітті»; Габора Вараді «Марамороські пам’ятки»;  Белої Вілмоша «Суспільство і національності Мараморошського комітату від заселення до початку століття; Василя Гаджеги «Князь Федор Корятович и Мараморош», Йосип Кобаль  «Федір Корятович у світлі нових джерел» та Вікіпедії).

(Далі буде…)


Інформація підготовлена директором Іршавського історико-краєзнавчого музею МЦПО Андрієм Світлинцем для проекту DovheCastrumArt


Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за згодою редакції "Irshava News" та наявності активного гіперпосилання на джерело. Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Підписка Контакти
RSS irshava.news@gmail.com
Facebook +38 096 730 15 29
ВКонтакте
Партнери
© 2014 Irshava News