• 12/18/2014
• 1506
• 1

Отця Василія Ігната у місті над Іршавкою знають не тільки, як настоятеля Свято-Петро-Павлівського православного храму, а і як громадського активіста, який своїм незмінним обов’язком вважає сприяти духовному благу кожної людини, наставляє всіх у істинах християнської віри і благочестя та відкриває шлях до джерел благодаті і освячення.

Він -- виходець з родини священнослужителів. Серед плеяди священиків цієї родини добре відомі у краї: батько – прот. Василій Ігнат (помер у 2004 році), шовгір – прот. Михаїл Мацур (помер у 2009 році), дядько – прот. Іоанн Ігнат, благочинний Келечинського благочиння, зять – прот. Олександр Булеца, племінник – прот. Василій Ігнат, родич – прот. Єфрем Росоха. З молодого покоління – племінники, які навчаються у духовних семінаріях, серед яких і син Василь.

Ігнат Василь Васильович народився 15 січня 1959 року у с. Стеблівка Хустського району. З дитинства відвідував храм рідного села. Читав та співав на кліросі. У духовному становленні та вихованні визначну роль відіграли відомі у краї священнослужителі – прот. Дмитрій Біляков, архімандрит Ісаакій (Мотиль) та протоієрей Єфрем Росоха. Звичайно, не можна не згадати і чималу батьківську бібліотеку. З дитинства читав чимало церковних книг з історії, богослів‘я та інших наук.

Середню школу у рідному селі успішно закінчив у 1976 році. І в цей же період був іподіаконом при архієпископах Григорії та Саві, які очолювали Мукачівську єпархію.

У 1977-1979 роках проходив військову службу в Іркутській області (Росії), був хорошим спеціалістом-радіотелеграфістом, обслуговуючи польоти винищувальної авіації. Та поруч з цим закінчив школу журналістики та опублікував близько сотні статей у двох військових газетах «На страже Родины», «На боевом посту». Після повернення з армії був іподіаконом при архієпископі Саві. У 1980 році поступив до Московської духовної семінарії, яку успішно закінчив в 1984 році. Після завершення семінарії був направлений настоятелем двох храмів села Червеньово та Кайданово, що на Мукачівщині. А у вересні 1990 року призначений настоятелем Свято-Петро-Павлівського храму м. Іршава, де несе цей послух і до сьогоднішнього дня. З 1993 по 1997 років навчався у Київській духовній академії, власноруч написав конспекти з предметів духовної семінарії та академії.

Особлива любов до написання творів, майже чи не всі написані на відмінно під час навчання. Чимало статей та публікацій духовної тематики було опубліковано на сторінках нашої районної газети «Нове життя», порталі Інтернет-видання «Іршава православна» та інших.

Завдячуючи старанням о. Василія, Свято-Петро-Павлівський храм приведено в належний порядок. Дійсно, від храму залишилися тільки стіни, а все інше заново відродилося: перекрито дах, зроблено оновлення зовнішнього вигляду, розпис храму, оновлено різьбу іконостасу, престолу, встановлені позолочені панікадила… І все це зроблено завдяки прихожанам храму та жителям нашого містечка. Це зроблено через скромні внески кожного християнина. І за це їм велика подяка. Особливе слово вдячності висловлюємо представникам церковної громади Копину Михайлу, Плескачу Василю, Семаку Василю, Чепаку Михайлу, Химичу Івану та іншим. Нехай Всемилоствиий Господь дарує прихожанам храму та жителям міста мира Божого їх родинам, благодаті Божої їх сім’ям, всім доброго здоров’я, духовних і земних благ, а Матір Божа оберігає всіх від всякого зла чесним своїм омофором.

Крім обов’язків настоятеля храму, отець Василь обіймає посади проректора Мукачівського духовного училища, де викладає богословські та історичні дисципліни. Крім того, він є головою місіонерського та у справах сім‘ї і молоді відділів Іршавського району, редактор інтернет-видання «Іршава православна». За життя о. Василій не був у відпустці та на відпочинку жодного разу. Кожен день – це служіння Богу та народу: у храмі на прохання віруючих лекції в училищі, школах, зустрічі під час проведення громадських заходів, підготовка статей, виступів під час зустрічей з відомими людьми краю.

Особливою окрасою дому є власна церковна та наукова бібліотеки, яка нараховує декілька тисяч примірників. Серед них – богослів‘я, біблеїстика, церковна історія, літургістика, твори отців Церкви, католицизм, секти, проповідництво, древні церковні мови, журнали та періодика. Із світських напрямків – історія України, краєзнавство, філософія, антична та художня література. Окрасою бібліотеки є чимало стародруків 18-19 століття. Серед видань особливої уваги заслуговує видання православної енциклопедії та 61 номер релігійно-філософського журналу «Путь», який виходив у Парижі з 1925 по 1940 роки. На сторінках цього видання, що виходив під видавництвом філософа Миколи Бердяєва, публікувались філософські та богословські праці 110 авторів. Це світові відомі вчені та церковні діячі, які були вислані з колишнього Радянського Союзу у 1922 році Леніним. Ці твори, незважаючи на давнину, співзвучні нашому буремному часу, вони цікаві для кожного, хто замислюється над вічними духовними цінностями, над питаннями сенсу буття, адже їх автори пережили грізні післяреволюційні події 1917 року.

А духовною окрасою є твори відомих у нашому районі художників. За 70 робіт нараховує власна картинна галерея, в якій зібрані роботи біля 50-и художників. Це роботи Олександри Ісак, Івана Ісака, Юрія Золотаря, Михайла Ільницького, Юрія Мошека, Ганни Штумф, Юрія Мельника, Надії Вербищук, Майі Случак, Петра Ряски, Антоніни Дурди, Люби Поштак, Люби Микита, Федора Гоголи та інших.

 Отець Василій відомий і як громадський діяч, який бере участь в багатьох різних заходах. Серед останніх – День української культури, виставка робіт школи юних техніків, виставка робіт з ікебану гуртка села Осій, молебні з нагоди Дня Голодомору, акції «Розтопи своє серце дітям», в освяченні Центру надання адміністративних послуг, приймав делегацію учнів в домашній бібліотеці з бісероплетіння та інші.

Як голова місіонерського відділу Іршавщини отець Василій Ігнат зробив чималий внесок у вирішення міжконфесійних проблем. За його сприяння було розпочато будівництво нових храмів у селах Вільхівка, Заріччя, Сільце, Доробратово та ін.. Адже для того,щоб розпочати будівництво нового храму, потрібно було вирішити низку питань: зібрати підписи та зареєструвати громаду, її статут, виготовити документацію, за попереднього погодження про виділення земельної ділянки, отримати висновки різних державних установ, підготувати та затвердити проектну документацію храму. На прохання священика великий внесок у розробку проектів зробив нині покійний архітектор Володимир Нитка. В обов’язки місіонерського відділу входить і просвітницька й пастирська діяльність. У цій царині священик постійно бере участь та ділиться своїми роздумами під час презентації нових книг письменників краю, бере участь у відкритті виставок картин художників, робіт художньої фотографії в містах: Іршава, Виноградово, Ужгород. Написав декілька рецензій на низку книг, брав участь в організації наукових конференцій, що проходили в Іршаві. Приймав делегацію всеукраїнського об’єднання «Бібліоміст», всеукраїнського об’єднання «Жінки за майбутнє» та у роботі декількох богословських конференції при Київській духовній академії тощо.

           Отець Василій часто бере участь в зустрічі з школярами та різних громадських заходах, зустрічається з дітьми. Сьогоднішня моральна та духовна криза, яка спостерігається в нашому житті, це криза наших душ. Молоде покоління потребує належного духовного виховання, яке є мистецтвом з мистецтв, про що він наголошує у своєму слові до дітей. Батьки часто зайняті нелегкою працею, щоб забезпечити належне матеріальне життя своїм дітям, і вони не мають можливості приділяти належної уваги для виховання своїх дітей. Саме церква сьогодні покликана взяти велику відповідальність у вихованні підростаючого покоління. Всі ми добре знаємо чудові слова Чехова, що у людині все повинно бути прекрасним. І тут необхідно бачити не стільки красу зовнішню, тілесну, скільки пізнати духовну, внутрішню красу людської душі. Як не забути про свою душу? Ось на що ми повинні звертати особливу увагу. У нашому тілі живе безсмертна і вічна душа. Святитель Іоан Златоуст називає душу храмом, тобто місцем перебування Бога. А це означає, що пошук краси у людині починається з пізнання душі. Як стверджує духовний досвід, хто сам себе знає, той дійде до пізнання Бога. А хто пізнає Бога, той буде намагатися стати подібним Богу та досягне вершин святості, -- так стверджував святитель Климент Олександрійський. Дійсно, в людині все повинно бути і може бути прекрасним, якщо людина цього забажає і зробить одним із своїх головних завдань – пізнання істинної краси, адже, як говорив Ф. Достоєвський, «Краса врятує світ».

Звичайно, з течією часу багато чого змінюється в нашому житті, але незмінним залишається те, що визначає сутність людського буття. Тому, будуючи сучасне суспільство, необхідно опиратися перш за все на безцінний духовний і життєвий досвід наших предків та їх безсмертну духовну скарбницю. Слід пам’ятати, що у всі часи важливою умовою благополуччя суспільства залишається саме християнська сім‘я – основа духовного і фізичного розвитку дитини, майбутнього достойного громадянина своєї країни.

У молитвах, проповіді слова Божого, праведних трудах у славу Господню, проводити своє служіння покликаний кожний пастир Церкви Христової. Адже це є живим прикладом для кожного християнина, який здійснює свій шлях до спасіння, бо пастир Церкви у всі часи був зразком для віруючих у слові, житті, вірі, любові, чистоті.

    Василь ШКІРЯ