irshava-news.com – Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков 22 вересня 2026 року висловив позицію Москви щодо необхідності реформування Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, наголосивши на важливості розширення її постійного членства. Ця заява прозвучала на тлі тривалих міжнародних дискусій про адаптацію головного органу ООН до сучасних геополітичних реалій, що значно змінилися з моменту його заснування.
Пєсков зазначив, що багато держав або міждержавних утворень повинні мати свій голос у Раді Безпеки, що, на його думку, зробить її більш репрезентативною та ефективною. Однак, водночас, він підкреслив, що інститут постійних членів Ради Безпеки та право вето є надзвичайно важливим елементом для всієї структури Організації Об’єднаних Націй, і Москва зберігає свою прихильність цьому принципу. Ця подвійна позиція Кремля, що закликає до розширення, але категорично відстоює право вето, є ключовою для розуміння його стратегічних інтересів у контексті глобального управління.
Контекст та причини закликів до реформи
Дискусії щодо реформування Ради Безпеки ООН не є новими і тривають вже десятиліттями. Основна причина полягає в тому, що нинішня структура Ради, яка складається з п’яти постійних членів (США, Велика Британія, Франція, Китай та Росія) з правом вето та десяти непостійних членів, що обираються на дворічний термін, відображає геополітичний ландшафт 1945 року. З того часу світ кардинально змінився: з’явилися нові економічні та політичні центри впливу, такі як Індія, Бразилія, Німеччина, Японія, а також зросла роль регіональних блоків.
Багато країн, особливо з Глобального Півдня, відчувають себе недостатньо представленими в Раді Безпеки, що підриває її легітимність та здатність ефективно реагувати на сучасні виклики, такі як конфлікти, тероризм, зміна клімату та пандемії. Замороженість реформ часто призводить до паралічу Ради, коли один із постійних членів використовує своє право вето для блокування рішень, що суперечать його національним інтересам, навіть якщо вони підтримуються переважною більшістю членів ООН. Це підриває довіру до інституції та її здатність підтримувати міжнародний мир і безпеку.
Аналіз пропозиції та її наслідки
Пропозиція Росії щодо розширення постійного членства в Раді Безпеки, висловлена Пєсковим, може бути інтерпретована як спроба адаптувати ООН до багатополярного світу, де зростає вплив незахідних держав. Включення нових постійних членів, ймовірно, з таких регіонів, як Азія, Африка та Латинська Америка, могло б підвищити репрезентативність Ради. Це також може бути спробою Москви позиціонувати себе як прихильника інклюзивності та реформ, потенційно залучаючи на свій бік країни, які прагнуть більшого голосу на міжнародній арені.
Однак, одночасне наполягання на збереженні права вето для всіх постійних членів, включно з новими, створює серйозну дилему. Якщо кількість країн з правом вето збільшиться, це може призвести не до більшої ефективності, а до ще більшого паралічу в прийнятті рішень. Кожен додатковий постійний член з правом вето матиме можливість блокувати ініціативи, що може зробити Раду Безпеки ще менш функціональною. Це підкреслює фундаментальне протиріччя в позиції Росії: бажання розширити представництво, але без втрати власного інструменту впливу та блокування.
Перспективи реформування Ради Безпеки ООН
Перспективи реалізації будь-яких значних реформ Ради Безпеки ООН залишаються складними. Будь-які зміни до Статуту ООН вимагають згоди двох третин Генеральної Асамблеї та ратифікації двома третинами держав-членів, включаючи всіх п’ятьох постійних членів Ради Безпеки. Саме право вето постійних членів є головною перешкодою для реформ, оскільки вони навряд чи погодяться на зміни, які б зменшили їхній власний вплив або право блокування.
Існують різні моделі реформування, що обговорюються: від збільшення кількості непостійних членів до створення нової категорії напівпостійних членів, або навіть обмеження використання права вето у випадках геноциду чи масових звірств. Проте, консенсус щодо будь-якого з цих варіантів є надзвичайно важким для досягнення. Заява Дмитра Пєскова від 22 вересня 2026 року лише підтверджує, що Росія, хоч і готова обговорювати розширення, не має наміру відмовлятися від ключового інструменту свого впливу в ООН – права вето. Це означає, що будь-яка реформа, яка не враховуватиме або не збереже цей "дуже важливий елемент" для